Павло Тычина

Як упав же він з коня,
Та й на білий сніг,
"Слава, слава!" - покотилось,
Та й лягло до ніг.

Ще як руку притулив
К сердцю і к свому –
Рад би ще він раз побачить
Отаку зиму.

Гей, рубали ворогів,
Да по всіх фронтах!
З криком сів на груді ворон,
Чорний ворон-птах.

Вдарив революцьонер,
Захитався світ.
Як вмирав у чистім полі,
Слав усім привіт.